Спалахнула зірка небокраєм
Спалахнула зірка небокраєм,
Падає яскраво в небуття.
Час минулий видається раєм,
Там де загратоване життя.
Де на нарах волю сни дарують,
Там щасливі маренням нічним.
Снами строк ув'язнення рахують,
Був би сон спокійним та міцним.
Та на серці спокою немає
І душа згорьовано мовчить.
Розум туга мов хижак тримає,
В ній ледь-ледь надія мерехтить.
Сподіваюся на вдачу й долю,
Подумки себе вмовляю я
Що одного дня побачу волю,
Що злетіла зірка не моя.
Падають зірки злим роком збиті,
Сяючи згасає зорепад.
Тішить зорецвіт життя розбиті
Що на нього дивляться з-за грат ...
17.04.2019
