Сонце сходить із Заходу
Сонце сходить із Заходу,
ніби маяк сьогодення.
Вдіті навиворіт фатуми –
кратери мого натхнення.
Сіллю приправлене бачення,
реальність вхопила в обійми.
Шукаю думкам призначення.
Вмиваю любов’ю війни.
В закриті моря пробачення
впадають небесні потоки,
комусь Там немає значення
чи віри у всіх глибокі.
Приймаючи святість хрещення,
дезинфікують душу.
А я же вартую зречення
і обираю сушу.
Бо совість – ціна натхнення,
і моя дорога – в правду.
Солений маяк сьогодення
на вашу чекає зраду.
