Скальд
Там де зараз лежить асфальт
По дорозі старій, і не з криці,
Проїжджав славнозвісний Скальд
На своїй золотій колісниці.
Дарував він людям таланти.
Виявляв митців і музик,
Хто майстерно вправлявся би в танці,
Поки хист до навчання не зник.
А Земля і прихильна, й родюча
За дітей, що зродились на ній
Дивувала. І пишний, бундючний
Годувала кортеж дорогий.
Та дорогу покрили асфальтом,
І талант закопали у нім
І художники і музиканти
Стали слугами в ладі новім.
А Землі так хотілося жити!
І родити талан для дітей
Але ж ходять по ній ворожбити
І виманюють волю в людей.
