Сидів диявол і читав вірші
Сидів диявол і читав вірші
Читав вірші мені на вухо
А ті слова уже і не лихі
Та чомусь у горлі стало сухо
"За ким ідеш й чому сумуєш?
Та втікати знов не смій"
Він все питав: "Мене ти чуєш?"
Та я лиш чую голос свій
Той знову рвав мені волосся
Кусав старанно пальці рук
Та не було в мені злості
Я вже відчув достатньо мук
Він лиш згодом геть стомився
Та усівся на плечі
І весь час як я туди дивився
Сидів диявол і читав вірші
