штиль
море спокійне, синє і незворушне.
ані вітринки: тиша, сонце і штиль.
Господи, порятуй наші грішні душі:
штиль — це найгірше, це всіх нас занапастить.
море жорстоке, море не хоче шторму,
море вбиває тишею своїх хвиль.
жоден моряк не побачить рідного дому.
вітер їх прокляв і не торкнеться до вітрил.
море жорстоке: синява його темна,
що за чудовиськ ховає на глибині?
старі матроси кажуть, що все даремно,
не ворухнеться море в найближчі дні.
море чекає, як звір на здобич у пастці,
в моря є час, всіх одразу не забере.
море чекає… ось-ось запаси скінчаться,
і тоді море усіх поволі зжере.
море карає — усі були йому винні,
в води морські проливали невинну кров.
немає прощення, і штилю заплатять ціну
ті, хто посмів розгнівати море знов.
море сміється, а може, це вже примари,
з голоду їли би навіть своїх мерців.
море сміється: а ось тепер як вам, гарно?
як вам, убивці, ви все іще молодці?
море ховає безліч таких історій,
як покарання тягнуло катів на дно.
грішникам краще зовсім не йти у море,
але й на суші розплата жде все одно.
