Щоби ти, коханий мій... ( з Ю.Рибчинського )
Щоби ти, коханий мій, не забув мене,
Стану я калиною.., час нас не мине.
Стану гаєм в золоті, квіткою... так , враз,
Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.
Щоб у день й увечері ти нудьги знав шал,
Свічечкою тонкою стану між дзеркал;
Ластівкою милою, мавкою весни
Стану.., щоб ти, бажаний, бачив мої сни...
Коханий мій, коханий мій...
Буть моїм.., зумій.
Стану в барвах річкою у душі твоїй,
Щоб не зміг від мене йти до зрадливих вій.
Замету доріженьки заметіллю враз
Щоби ти, не зміг любить з чарами образ.
Щоб піти до іншої, ти не мав підстав
Милий, добрий, ніжний мій, кращий за Христа...
Стану сонця сяйвом я в розуму імлі,
Стану ж бо найкращою - сонцем на землі...
Щоб казковим бачили ми життя удвох,
Стану щастям всесвіту, як звелиш, ти - Бог...
Стану дуже різною: грішною, чи ні..,
Щоби ніч ти святкував у моїм вогні .
Щоби беззавітно все ж, лиш мене любив,
Стану найсвітлішою, чар зібравши вплив -
Зіркою сліпучою, як гроза на Спас,
Щоби не зурочили чорні очі враз .
Коханий мій, коханий мій.., буть моїм.., зумій.
