Щемить у серці...
Щемить у серці... Там вродило, дало свої рясні плоди чуття, що пінилось, бродило, накаламутило води... І тисне в грудях біль безмовний, шукають виходу пари. Невже це крах мій безумовний? Так хочу скрикнуть догори: "Допоможи! Почуй! Не кидай! Прошу!.. Прости... в мільйонний... раз... Прошу, мій Батьку, вкотре видай... помилувать мене указ..."
Так кепсько, гірко на душі...
Добро лиш - пишуться вірші.
