Серед довгих далеких доріг
Серед довгих далеких доріг
Йду своєю що долею обрана,
Подолав би усі якби міг
Та на жаль гра із вічністю програна.
Вічність з мене сміється весь час,
Вона знає де шлях припиняється.
Намагаюсь зійти на Парнас
Але шлях повсякчас відхиляється.
Так роками мандрую життям,
Час і простір повільно долаючи.
Вічність бавиться із небуттям,
Там спочити мене закликаючи.
Та дорогою власною йду
Доки дихаю доки крокується,
Навіть хай на Парнас не зійду,
Під горою не гірше римується.
Я у вічності тишу вкраду,
Для натхнення що шлях посилатиме,
А коли вже без сил упаду,
Вічність спокій мені даруватиме ...
24.10.2020
