Самотня випалена осінь
Самотня випалена осінь
Завмерлими лишилися гілки
Кожен все обійм благанно просить
Та ніхто не знає як же їх знайти
Забуті колії, трамваї
Як і вчора — один металобрухт
Кричать понуро потяги зухвалі,
Вмираючи під прохолоди серця стук
Йдучи, вбачаю лиш туманну постать
Закривши очі — такі ж "чіткі" зірки
І ці години вічністю пророчать
Та я зачекаю... Зачекаю залюбки
