SAMONAVI.YOU
Дивись мені в очі, дивись.
Нема сліз там, сухі та холодні.
Хоч я падаю зараз униз,
не тремтять мої зимні долоні.
Я доросла, цього ти не знав.
Хоча знав, що я встигла пізнати.
Ламай мене, далі, ламай.
Те що зламане вже не зламати.
Не здивуєш мене, вже ніяк.
Ти підеш та залишиш, буває.
Помираю не вперше, однак,
твій кинжал я запам'ятаю.
Ти гадаєш, що йдеш переможцем,
та не гралось у ігри мені.
Знаю підлість хова красномовство
та навчилась я чути її.
Я не брала до рук своїх зброї
ні омани, ні гніву, ні зла.
Та завжди була в серці зі мною
часом зміцнена товста броня.
Я навчилась, я знаю, я вмію.
І коли ти підеш як чужий,
без печалі та сліз, без надії
я стілець твій зламаю пустий.
Зберу всі уламки та тріски
і відкриючи навстіж вікно
звільню свої серце та мізки
мені стане тепер все одно.
Зап'ю я ім'я твоє білим
дешевим та гірким вином.
Я навчилась, я знаю, я вмію.
Та всі шрами свеблять
як на зло.
Дивись мені в очі, дивись.
Нема сліз там, сухі та холодні.
Та я падаю знову униз..
Прямісінько в серця безодню.