Роздум
Ось ти читаєш вірш який я написав,
Задумайся, хоч трохи на хвилину.
Що робиш ти в житті своєму,
Чи бачиш ти в собі людину.
Ми всі живемо, день за днем минає,
Життя як вогник— погорить і згасне.
Душа ж бо наша, вічна ,добрі люди,
А що ж у неї можемо покласти?
В гріху важкому ми живемо,
Хто бреше, краде, убиває.
І думаємо— ще покаюсь,
Часу ще вдосталь собі маю.
Але життя пройде тоді в гріхах,
Як відкладатимеш усе в майбутнє,
І в старості коли вже смерть прийде.
Тоді згадаєш все це незабутнє.
А Бог готовий нас прийняти,
Завжди, бо любить нас.
І ми живімо з ним бо діти,
Ми всі його, Він поміж нас.
