Розбурханий час
Розбурханий час, невгамовний, неспинний,
Вирує-буяє життя через край.
Біжить і біжить уперед хуткоплинний
Туди де ясніє від мрій небокрай.
І юність і молодість швидко минули,
Вже старість у шибку шкребеться мов кріт,
Миттєвими снами роки промайнули,
І смерть вже чатує-стоїть у воріт.
Так хочеться жити, кохати, радіти,
Надії плекати на кращі часи,
Та сил вже немає схід сонця зустріти
Щоб впасти в іскристі краплини роси.
Лише небокрай кличе мріями знову
І долю небачену наворожив
Чи то смарагдову чи то бурштинову
Та я вже у долі терновій прожив ...
21.01.2021
