" Романс Ларисы " ( з Е. Рязанова )
Я, як метелик, до вогню
Летіла необачно рано,
В любов — країну чар та сну,
Де жінку ніжно звуть кохана.
Де кожен день — життя, немов,
Та де не знала я негоди.
Країна весняна — любов,
Там щастя не питає вроди.
Та йшли часи важкого сну,
Тебе нема, а лжа розкута.
Відчула я любов земну,
Де кожен зна зневіри пута.
Моя біда, та не вина,
Душа наївна, з бепорадних.
Любов — країна чарівна,
Де, майже, кожен другий зрадник.
Навіщо плачу знов і знов,
Та посміхаюсь недоречно.
Непевна сторона любов,
Там зрадивших вітають гречно.
Та забуяє знов трава
Крізь негаразди, перешкоди.
Любов — країна весняна,
Бо щастя тільки тут приходить.
