Реформи мови не бажаю, брате
Вже двісті років мають хист, наснагу
Зробити мову, начебто... Облиш,
Світ "штрикалок" від цього має гріш,
Втрачаючи Вселенську рівновагу.
В історії засалені скрижалі
Бандеру втиснути, поруч Христа,
Можливо, та Шевченко літ до ста
Вже малював, "своє", пером із сталі.
Шекспіри нації в злиденних шорах
Ведуть дискусії про "ггалки" зміст,
Проте слова втрачають силу, хист,
Коли слимак засів у школах - норах.
Дай Боже, звичку кинути свою,
Навчати мові знову й так, "як треба",
Чи "дзиголіт", чи бабка., з шалу неба
Несуть красу, не злидні у "раю".
