Ранок
Слухай, там холодно, за межею тепла
На кордоні кімнати та ліжка
Там хмари формуються в нетрях нутра
І шкіра застигла як свічка
Лишайся, серед безмовності мов
Де кожен порух — трактатом
Де сон виринає знову і знов
А холод страшніший за ката
Покинь, лишайся і заринай
У царство подушок і коців
Зимової ночі тонка тятива
Сплутує руки та очі
Минається час як стрункість постав
Збігає хвилями кава
Здається, хтось щойно проспав
В обіймах теплого рана
