Ранок
Ранок… Проміння ласкавого сонечка цілунками грають на її обличчі, милуючись кожною клітиною зовсім юного тіла, задивляючись у кришталеві зіниці непізнаних світів. Небесна рань позаздрила б її довершеності: ніжні риси обличчя, пасма русявого волосся, що спускаються по лебединому стану, немов заморські змії, зачаровують душу таємністю; повні коралові вуста, що приваблюють погляди ранкових метеликів, немов квіти, виблискують трояндовими пестощами….
Ранок… це чудодійна пора «нового життя». Свіжістю барв виграють квіти,вони надзвичайно радіють новому дню. Омиваючись сльозами радощів, дарують п’янкі аромати і дозрівають у душі плодами натхнення. Сонце ласкаво злизує їхні сльози, пестячи кожну пелюстку живої краси. Грайливий вітрець розвіває первісну втіху, додаючи пікантності кожній миті буття…
