прощання лілі
і на білій шкірі її стояла імла
сповіщаючи про кінець
з губ її лилося вино і вода
а руки були зібрані
як землі тяжіння гірке
гусне повітря
чорніють серця
гаснуть сонця останні видихи
ми не знали що нас підведе до кінця
але її тиха
нічна хода
вводить за собою мучеників і вішених
чому питають нас пси - поводирі
чому наші хазяїни такі добрі й чуткі
чому ночами нам не вистачає сна
ми стережемо їх подих
і неправильні повороти ключів
їм відповісти прийшли неживі
ваша тінь живе у наших слідах
проходить від цвинтаря до будинків сирих
і говорять до нас
ведіть до кінця
ведіть
колись проведуть і вас
і ми коримось
ведемо їх туди
де зігріють нічні вітри
служимо
служимо
потім з кінця
починаємо говорити про кроки
дії
і слова
