Прокинутись від ніжності твоєї…
Прокинутись від ніжності твоєї…
Від поцілунку, дотику руки…
Зректись себе, точніше «нічиєї»
І прирости душею до щоки.
Дивитись в очі – два твоїх озерця,
Торкатись, пестити твоє чоло.
Припасти… тихо слухати ритм серця…
Відчути, як розходиться тепло…
Як ласка переповнює клітини.
І знати, що немає вороття
В самотність. Зникла часу павутина –
Видніють двері у нове життя.
Терпке вино кохання, як причастя
Прийняти, серденько, із твоїх рук.
Вдягти твій подарунок – сукню щастя,
І повінчатися у церкві злук.
