Притих, бо випливли в твоїх словах образи?
Притих,бо випливли в твоїх словах образи?
Чекаєш, що ж я випалю у слід?
Та докорів не кину більше в груди,
Не висуну претензій голосних.
Нехай Земля злітає хоч з орбіти!
З календаря життя зриває дні.
А я мовчатиму. Чи варто щось казати?
Останній раз з тобою я на самоті.
Не повернув. Але чекав на мене довго-довго…
Як шанс залишив крапки у кінці.
Можливо не любила, як за «ГОСТом»,
Та не синицею ти був…, а журавлем в руці.
автор:
Таня Бенещук
