Поразка
Хтось сидить на станині, охоплений болем
і смутком, плачем і жалем,
та не видно по ньому, він з"їдений горем,
що виїв його, як желе.
Він не чує наказу, не знімає і берців,
бо всюди кровава тягуча ріка,
лиш у вухах канонадами терцій
і трясеться у кольках земля.
Не почувши гукання в атаку,
він лишився з своїми людьми,
хоч і дихання їх заповзято
вже не рухає тими грудьми.
Залишившись в окопі наводку навів
по прямому стволу розпеченому
і команду собі сам віддав у приціл
не побачивши кулі свяченої.
Витікає із ока життя,
запроторила біль у лещата,
та немає назад вороття
після брата, пішовши на брата.
Хтось сидить на станині, охоплений болем,
хтось лежить вже під нею з снарядом в руках
і ніхто не прийде поклонитися своїм
із котрих вже берези колосились в бруньках.
