Погортай, мов книгу, ти моє життя
Погортай, мов книгу, ти моє життя,
Не звертай уваги на оправу,
На буденно сіре покриття,
Котре час позичив під заставу.
Десь побачиш слід від сторінок,
Вирваних іронією долі,
Десь – ще недописаний рядок,
Де слова стираються поволі.
А глава – робота нових рук
І вже тяжко впізнавати почерк.
Розділ обіцянок,запорук
Робить менш міцними кожні ночі.
Неохайно вклеєні листи,
Поспіхом написані нотатки…
Я лиш так хотіла,щоб і ти
Залишив хоч пару слів на згадку…
25.10.2011
