Поети зустрічаються у Вічності
Поети зустрічаються у Вічності,
Теперішнє життя – печальний сон,
Тут на окриленій всебічності
Лиш пси полають в унісон.
Поету кожен рад сказати,
Що він нікчема і послід,
Що на уламках батьківської хати
Поникне твій наземний рід.
Тому поети мчать до Вічності
Чи в сорок, чи у надцять літ,
Бо вказувати не прегрішності –
Без крил над прірвою політ.
Та Божий задум незбагненний:
Орати, сіять чи писати,
Молитись чи збирати маєту?
Воістину одне:
лиш через біль земний і простоту
потрапити ти зможеш у невідь ту.
3.04.2017р.
