Подивилась ясно
Подивилась ясно,— заспівали скрипки! —
Обняла востаннє,— у моїй душі.—
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі!
Знав я, знав: навіки,— промені, як вії! —
Більше не побачу,— сонячних очей,—
Буду вічно сам я, в чорному акорді.
Промені — як вії сонячних очей!
1918
