пересадочна
Готували далекобоям на дорогу напій,
Зашипіла кавоварка-мока,
Сирота–байстрюк засинав під колискові повій
І снилось йому як він долає печерного смока
Ой, вітре-брате, повій, повій!
Принеси мені запахи рідного дому, який зіницею ока
Ніколи не вбачався мені. І ти, доле, не стій,
крокуй далі – нам йти ще далеко і довго! А доки?
Казав мені дід мій,
коли був у натхненні пророка:
«Запам’ятай собі і не плекай на диво зайвих надій -
Твоя доля без тебе не зробить ні кроку!»
