Пейзаж
Пейзаж
сусіди стають живими верлібрами
верлібри стають коридорами пивними
між бруклінським мостом та верадзано
з-під латиноських флешок-околиць
всі вони привітаннями ойлями
розгалужуються
рогами достатку відчужуються
бодаючись о чиї
джинси є кращі
чиї пардон стегна джинсовіші
чиє сонце
найдорожче в році
моє звісно
без винятку
найдорожчим є хрін
у зеленій пасті вазабі
до японії – витираю долоні я
розпечені пастою
об чийсь погляд питальний
на мою джинсу
не позичену не в сірка вкрадену
не на сусідів полишену
довгоногу як на них
з їхніми укороченими таліями
і приземкуватими посмішками
вільного змісту
верлібрами майже
пиво стигне багато пива
шляховики-всюдиходи
ними хухаю-дмухаю
на свою вазабну околицю
із гарячо-бровими сусідами
примірюю ще одну сповідь
матадорно-бичу на свої джинси
скільки вони витримають того слухання сидіти
моя стегновість знову набирає ваги
кастаньєти пальців йдуть на бика зеленого
пляшка плавиться
сідаю у свій шляховик розпінений
попри мости вислизаю
з колумбії японії сальвадору
чилі
з околиці верлібрової
у свою непитущість
вдомашнену
і безхронову
зі звичними дужками-бровами
у свій королівський Queens