пам'ятник
постав мені пам'ятник за те, що я — не твоя людина
такий, який буде дивувати усіх перехожих
буде раптово спливати у їхній пам'яті і через місяць, і через рік
це має бути щось божевільне, абстрактне, дивне
ні на що не схоже
щось, що відобразить мій внутрішній голосний крик
який назовні виходить лише двома слізьми:
перша — за те, що вже трапилося
друга — за те, що вже ніколи не станеться
постав його десь на станції київського метро
щоб всі очі, що проїжджають повз, бачили,
як якісь люди один одного недолюбили
щоб по приїзду додому усім хотілося широко відчинити вікно
від нахлинувших спогадів власного досвіду
від думок про тих, кого вони також колись загубили
залишили там, у метро, разом зі своїми надіями на якесь краще майбутнє
і з надією на здоровий сон
нехай на пам'ятнику буде писатися:
«не змогли вберегти статус-кво»
і перехожі, дивлячись на це, не будуть думати про нас з тобою, не питатимуть у охоронця — «а це хто?»
вони відчуватимуть, наче самі, своїми власними руками, зводили цей пам'ятник у клятому київському метро
19/7/22
