Падав з неба вільно
Падав з неба вільно
і стікав повільно
по вікну прозорому
в теплий день весни,
наповнював калюжі,
далекі так від стужі,
змивав пилок із яблунь,
підтоплював мости,
стучав по даху вперто
і на ходу відверто
торкався до усього,
що бачив на шляху,
про щось шептався з листям
і мандрував обійстями,
а потім стрів він сонце,
як вперше на віку.
Зрадів йому до блиску
і заколисав відблиски,
вітав світило громом,
у трубах булькотів
і весело з веселкою
дивився в мокре дзеркало,
безжурно посміхався
й нарешті став грибним.
23.05.2024
