Осінні коралі
Я п"ю тебе, осінь, по краплі-
Мов добре, старе вино,
І трунком твоїм гіркуватим
Зцілюсь, мов степним полином.
А смуток опалого листя
Ледь в тиші прощальній дзвенить -
Вплету його в долі намисто,
Що чорно на грудях горить.
Я п"ю тебе, осінь, по краплі,
П"янке ж бо твоє вино,
Ти мусиш мені нагадати
Того, кого жду вже давно.
Хто світло моє розпізнає
У втомлених сутінках днів
Хто в чорно-черлені коралі
Те світло вдихнути б зумів.
Гей, осене, відьмо вродлива!
Як в засвіти йтимеш взимі -
Даруй мені долю щасливу:
Візьми ті коралі собі...
