Осінь
Я — осінь, яка чекає зустрічі з зимою,
Та у мені живе ще літо з бурхливою весною.
Хоч і багато вже прожито, та ще не пережито,
І мудрості не випито, а лиш надпито.
Ще хочеться багато так сказати,
Добра зробити і плоди його зібрати.
Насипати проміння сонця тим, хто так його чекає,
А ще кохати, так кохати, як ніхто не покохає.
Ще сіяти поезію як різнобарвні квіти,
І музикою як дощем бриніти.
Й бруньками весняними набухати,
Цвісти, цвісти і як ніхто кохати.
***
