Опалі слова
опалі слова
замостили усього-на-всього мене малого, ніби й не ріс, не ростив, не зрощував.
злосливі слова, жовті, мов листя в клена,
червоні, мов кров’ю змащені,
бурі, мов на той світ приготовані,
супроводитимуть мене, доки змітатиму їх у мішок.
а ген, в пам’яті, шелестять на деревах, не рвуться вітром, не втоптуються ногами,
свіжі, мов ще не висловлені.
хай заплющу очі та почую, як дзвенять довкіл, живі-живісінькі,
соковиті, усіх відтінків зеленого.
слухатиму… слухатиму…
не зриватиму. не жбурлятиму.
хай буревій. хай завірюха. лиш не я! лиш не я…
