Одеська юнь
На сто метрів навколо
ні цигарки ні в кого,
ні осягнення плинності днів,
за душею ні центу,
ні у банку проценту,
як дізнався — страшенно спітнів.
Хоч на вулиці лютий,
повилазили люди,
і трамвай, зупинившись, заскиг.
На вечерю нічого,
розхитався як човен
через хвилі вібрацій міських.
Безпросвіття тотальне,
сніг то кріпне, то тане,
щоб асфальт під ногами розмок.
Замість бесіди — гомін,
всі слова невагомі,
в вухах — скрип телефонних розмов.
Як Прибалтика в НАТО,
поспішаючий натовп
швидко суне кудись зусебіч,
залишається тільки
споглядати як стрілки
ототожнюють вечір і ніч.
Ви колись рахували
всі тертя рукавами,
що траплялись за вечір з людьми?
Комусь тиснеш долоню,
він бере твою долю
і зникає назавжди в пітьмі.
Закриваються бари,
розбредаються пари,
і о третій не знайдеш й душі,
Дерибасівська — пусто,
з Рішельєвскього бюста
то кепкують сніги, то дощі.
Поплуганиш бардюром
по промоклим купюрам,
що туристу — звичайне сміття.
Не знаходячи хисту,
ти, на кшталт мазохісту,
ще добу, наче палець, відтяв.
Скільки б вулиць не стало,
їх завжди буде мало,
і залишиться місто тісним.
Підіймається сонце,
наче вилите з бронзи,
й проводжає тебе уві сни.
Завтра знов буде юність,
недоступні красуні
відкладатимуть зустріч очей.
Будуть плинути дати,
і ти будеш жадати
непотрібних, вульґарних речей.
Міг долати шляхи би,
та завадили хиби,
наче демон сидить на ключиці,
і під виглядом бунту
ти плекатимеш юнь ту,
а вона, як і все, закінчиться.
22 жовтня 2023
