Ніч
Глибоко в душі я розумію, що найкращий час це ніч,
Але коли один залишуся я вдома, трохи лячно , трохи я псіхую...
Чому моя уява приходить не сама, а з монстрами під ліжком?
Кожен шурхіт , кожен шопіт, лаяння собак, ударом гілки по вікні – усе примножує моя уява.
І спогади на самоті залишуться з тобою
Згадають все, що трапилось весною.
І в голові малюється картина , як будуть розвиваються подальші дії.
Пам'ять кажуть помагає, а іноді нам сильно заваджає ...
Вона буває і хороша, та зараз вона , як ніколи жорстока, згадає все, усе погане.
Чому ти сам, чому не з іншими людьми?
Суспільство винне, як завжди?
Чи може Ти – це насправді є проблема?
