Нема мені місця на сім світі
Нема мені місця на сім світі
Навіть на своїй рідній землі.
Голі, босі, як прокляті діти,
Не в країні — а в вічній імлі.
Я сиджу в рідній хаті, в кімнаті,
Ніби в'язень у темній тюрмі.
Коли вийду звідсіль я — не знати,
І скоріше, напевне, що ні.
А колись я був вільний, без хати,
Й працював, й натирав мозолі.
І не знав я, що певне, тюрма та
Зачаїлась лишень в голові.
