Не відмити
Світить сонце прямо в очі,
Як і навесні.
Знов коротший день від ночі,
Й – вибухи гучні.
Знову голі всі дерева,
Знов нема птахів –
Знов лютує руське стерво –
Зносяться дахи,
Знову душі відлітають –
Знають, хто куди…
Зимно-зимно в небокраї
Злості та біди.
Мовчки, мовчки суне людство,
Хто іще живий, -
В невідоме, в безрозсудство,
В божий буревій.
Так, немов би всі – солдати,
Й інших – не бува…
Погляд – пострілом гармати,
Кулями – слова.
Не відмити вже ніколи
Місяці війни
Ані з тіла, ані з чола,
Ані від весни.
