наодинці не дивишься довге й сумне кіно
наодинці не дивишься довге й сумне кіно
кожна зустріч твоя відчувається як остання
відчиняєш вночі, навіть взимку, старе вікно
і чекаєш коли через нього зайде кохання
так виразно мовчиш, що всім іншим бракує слів
щоб почутими бути на фоні того мовчання
я до серця твого надіслав всіх своїх послів
ані слова мені, тільки марне важке зітхання
у кишенях твоїх стільки різних дрібних речей
і я там віднайшов це своє несміливе слово
ти б поклала туди навіть біль невимовний цей
там би місце знайшла твоя груба мені відмова
