Над посіченим січнем
Над посіченим січнем
Від зимової стоми
Стоїмо
пересічні
незнайомо-знайомі.
Кожен погляд – як здогад,
Кожен порух – як слово.
І чекаємо Бога
для своєї Любові.
І чекаємо дива
(Кажуть, див не буває),
Ідучи несміливо
Через пекло до раю,
Через лютий у літо,
Через літо… у січень,
І блукаємо світом,
І шукаємо Вічність…
Опиняється в хмарах
Від зимової стоми
Непарована пара
Незнайомо-знайомих…
