На старість я засуджений, сповна
За те, що жив, як міг, чи Бог навчив,
Сил з нересту, без берегів рікою...
До старості засуджений, шал нив
Скопив, в секундний долі... Термін болю,
Всі страхи, всі хвороби, силу мав,
Що з випадковості епох стікала:
Тепер залишився в зірок заграв,
Сна маренням, в мить смерті ниви рала.
Довічно, мукою в коханні, без...
Хіба раніше не було частково?
Тирани, віз-а-ві, де Бог не щез...
Мені всміхалися, раділи, мово.
Пишу, залишилося кілька слів,
Можливо літер, вигуків основи...
Призначений раптово, зрозумів:
До страти праця... - любощів окови...
Без сумнівів, всіх рангів офіцер... чи ні...
У чому лиш скажіть, моя вина:
Людина, ж бо, з принад, див слова у борні...
- На старість я засуджений, сповна.
