на сонці яскраво виблискує білосніжне пір‘я лелек.
на сонці яскраво виблискує білосніжне пір‘я лелек.
ось чайки,хоч ми не в одесі.
люди біжать від людей,
комедія не знана жодній гротесці.
ми будемо чекати осені,
чи так і не дочекаємося весни?
про що тут говорити,наші душі ще досі пахнуть морозом,
але і він скоро спаде.
тут незнайомі очі вселяють надію,
а знайомі десь за 200 миль.
тут ми дотримуємося правил,
бо бачили як ними нехтують.
тут хтось ховає в кишені жуйку,
а хтось автомат.
у моїй кишені буде щире серце,
бо цього не вистачає у наш час.
наші брили стануть водою,
нехай вона розіллється і проросте на вільній землі.
тут будуть щасливі люди і я разом з ним.
тут ми скоро всміхнемося не від того що набридло плакати.
ми намалюємо нову історію
яскравими фарбами.
чайки на потязі повернуться в одесу
і в крим.
а журавлі до відбудованих домів.
коли до мрії залишається крок він здається прірвою,
а ми збудуємо міст.
