н а с к і л ь к и
н а с к і л ь к и
доля як дощ, як повня, як вітер
на перехресті.
доля з трамвая, зненацька сідає в таксі –
доля в такому коловороті версій,
що забуваєш спитати про компас,
про хліб і сіль…
начеб і квапиться, та залишає свічада,
піт утирає брудним від страхів рукавом,
доля твоя полюбляє
і воду, й вогонь, і карти,
доля нагадує почасти оксиморон.
їй не сидиться.
все, що писалось, поблякло.
переписати: кинути вічність у мить,
не проковтнула ще заячого переляку,
але прошила сльозою крайнеба кістки.
доля з тобою сьогодні лягає спати:
прошепотіла молитву, забула слова,
перехилила до того
адамових сліз повну кварту,
щоби по видиху болю збагнути,
наскільки жива.
