моє кохання спить на п‘ятому поверсі
моє кохання спить на п‘ятому поверсі
амбіції десь на сьомому
через сто років про них вигадають цікаві повісті
і читатимуть у підвалі прохолодному
мої мрії вони
застрягли трошки
десь між третьою і четвертою сходинками
«не дістати їх» каже місцева ворожка
«там полишай
між старими будинками
там де мохом поросли білі стіни
і обвалилась шматком штукатурка
там де в дитинстві загубила рожеві намистини
там де під землею іграшкові фігурки
полишай і забудь про той дім»
але я повернулася знову
двері ліфта відкрились
на стіні бачу сім
згадала її нудну промову
згадала що не слухала зовсім
не вірила
жодному слову
та вони звучать звідусіль
піднімаюсь на поверх восьмий
в руці іржавий ключ
знайомий
та двері відчинені бо
вони
вже чекають
