...мов квіти
Ми щирі та пахучі подарунки.
Даруємо приємні відчуття,
ми прикрашаємо оселю, щедрі на цілунки.
Є певним доказом щасливого життя.
Та з часом, не помітні для господаря.
Не тішимо своїми кольорами.
Ми ті ж, та не даруємо захоплення.
Блідніємо і смердимо, одноманітними словами.
Ми мертво дивимось на підвіконні,
як спогади минулих днів.
Хоча живі, хоча такі ж червоні,
Та не повернемо вже той запал подій.
Засушуй нас, і зберігай роками,
Як інтер’єр свого буття.
Та не відчути пелюстки руками,
Що втратили колишній смак життя.
