Мости
Мости згорають у мовчанні ,
Не в відстані чи в плині літ
Падуть у мул забуті й незгаданні
На харч неуважливих риб
Як ще річки, не висохли ?- не втямки
Бо скільки ж їх , злягло на дні :
Розведених , позведених, канатних
На вік , назавжди , назовсім
Як море ще не вийшло з берегів?
Як океани не залили сушу ?
Від тих уламків канутих навік
Що колись тягнулись з душі в душу
Та факт є факт , лежать забуті
Мости між двох ,далеких берегів
Спалені в байдужім без діянні,
З минулим втрачені , стезі
***
і видно так ,судилось їм добути
Самотнім , вік, у бруді каяття
І вверх дивитись , як наступні
Проростатимуть на їх кістках .
