Ми ніколи не будемо рідними
Ми ніколи не будемо рідними,
Hі братами зведеними, а ні родинами.
Ви все життя проливаєте кров,
А ми будуємо мир та любов.
Ваші батьки, прадіди та й самі ви вже давно могутні та сильні,
Але нажаль й досі не вільні.
Ми же всі козацького роду є гідною зміною покоління старого,
Знають у нас про біль та страждання і пам'ятають ціну держави еднання.
Ще наприкінці того століття обрали країни різні шляхи,
Не воліли жити ті люди, там де зараз знаходитесь ви.
Нам не потрібна ваша "братська" любов,
Яка спонукає стріляти і лізти в окоп.
О.С. Коптев
