Межова, краю рідний
Наймолодша моя, з не юначих небес,
Ти й сьогодні вражаєш красою ланів,
Хлібодарів душею, перлина чудес,
Хоч знайома тобі й полоса... з полинів.
Ти, у серці моєму навічно, душі...
Незабутня, щаслива у праці, як Ненька
Межова, тобі щастя даруєм вірші..,
Мила, - шану, мрій успіх.., звитягу, Рідненька.
Від Петровських степів, до Махна чабреців,
Від Донецька копрів, до Мечетної меж..,
Маєш простір, та землі родючі отців,
Маєш - славу козацтва, тебе... - не минеш.
Промайнуть дні віки, ніби потяг в тім сні,
Що тривожить тебе, незбагненним крилом...
Бо він мчить твоїх дочок, синів... навесні,
До далеких країн, тих.., в імлі.., - за селом.
Ти, у серці моєму навічно, в душі...
Незабутня, щаслива у праці, - як Ненька..,
Межова, Тобі, щастя дарує - вірші..,
Мила., шану, мрій успіх.., звитягу, Рідненька.
