Мені б до тебе доторкнутись
Мені б до тебе доторкнутись,
І знов відчути те тремтіння,
Яке нам досі не збагнути,
Авжеж,не вистачить терпіння.
Нестерпні ті дні і години,
Що зустірічі мушу чекати.
Одної достатньо хвилини,
Щоб міцно тебе обійняти.
Мине та щаслива хвилина,
Розлуки час знову прийде
І знову у сум я порину,
Що радість з обличчя вкраде.
І знову змусить страждати
Пустота,що мене полонить.
І вірші тобі написати
Могутньо розлука звелить.
Іще лиш єдине зуміти
Прожити без тебе ще день
Хоч небагато терпіти,
Щоб голос почути лишень.
Минають хвилини розлуки
Повільно пливуть оті дні
І ручку я візьму у руки
І слово те дане мені.
Бо лиш так почуття виражаю,
Коли вірші свої я пишу
І безперервно благаю,
Зустрічі знову прошу.
Та це все лиш мої думки,
Які лягають на папір
Лише моєї рух руки,
Який вражає слух та зір.
Можливо,стало щось буденним
Із того,що всяк день роблю,
Та залилишилось незбагненним
Те відчуття,яке люблю.
Лиш ти мене не забувай!
Бо десь в тобі моя частина,
Що відчуваєш віддавай
Все до єдиної краплини.
(с) Мілена
17.12.2012
