Мене гнітить, блювати тягне
Мене гнітить, блювати тягне
Від цих вітрил, розірваних на бруд
Як дерево, в воді ще хтось розм’якне
А я один на висмішку, на люд.
Як з шкіри хтось взуття кроїти буде
Мене змінити хочеться Землі,
А я когось шукатиму усюди
Та чи знайду патрони у стволі?
Якого берегу далекого не знаю?
В якій дорозі втрачу провіант?
Чи рахувати те, чого не маю?
Чи марнотратить вільний варіант?
Я не мрію про блакитні хвилі,
Бо під ними рифи й хижаки.
Хтось радіє не життю, а цвілі,
А когось проводять вожаки…
