Манія
Продала душу за візит у рай ,
та небеса чомусь не взяли плати
і на обочині світів тепер сама ,
ані шляху вперед , ані на зад вертати .
Посеред темряви й даличини зірок
де тіні щиряться у полуміі Ваала
багряні небеса , неяди цмулять кров
й на зубах сліди лишила сажа .
Куди іти ?- дороги бездоріжжя
і шлях прямий ніде не приведе
з під ніг глядить Каріотида
когось розп'яли тут живцем .
Кого ? Байдуже , бо й нема могили
в Гієні бачив хто хрести ?
із фриз спустили поділ семантини
не всі - мегери слід простиг .
Лиш дві сидять сичами на карнизі
підперши голову з зажуреним лицем
і над колискою Тіфона кречет свище
“нехай маленький ще росте.”
....
Ну що ж - яка ціна така й розплата :
багровий небосхил , попалена земля
за що ж душа була тоді віддата ?!
за любозріння пекла і вогня ?!
Напевно так ... що маю -те моє !
назад дивитись - боляче вмирати .
й життя таке - не скоро ще мине
й не ма за краще , що уже продати .
