Мамі
Зацвіла калина білим цвітом,
Зацвіла весна в моїм краю
І уже із ранку тишу будять
Трелі соловейка у гаю.
Одягнулася земля в шатро зелене
І бузком запахло звідусіль,
Бо легенький вітерець розвіяв
Ароматів білу заметіль.
Я іду дорогою додому,
Рідна хата вже видніється мені
І сумна матусина усмішка,
І ласкаві руки золоті…
Очі мами сповнені турботи,
Погляд зупинився вдалині,
Серце неньки тихо б’ється поруч,
В ньому завжди світяться вогні,
Це вогні, що вказують дорогу,
Ці вогні – життєвий путівник,
Це любов її і щире слово,
Все до чого змалку кожен звик!
Цю любов нам до кінця не зрозуміти,
Не пізнати таємничих всіх глибин,
Називаю мамочку святою
Просто, не шукаючи причин!
І нехай роки злетять, опадуть роси
І у тиші згубляться слова…
Мова мами лагідна і щира
Навіки в памяті жива!
