Людина
Людина може витримати все
Натхненна мрією, що в серця глибині
Тугу і розпач, біль страшний, і муки
І навіть тяготи найбільшої розлуки
Що каменем повисли на спині
Не здатні їй зламати волю й руки.
Вона миритися не буде лиш з одним
Якщо брехнею їй повиривали крила,
Коли довіру зруйнували мов ножем
Розрізали їй душу на криваві жили.
Людина варта щоб її любили
Вона жива в ту мить коли кохана,
Час перевірить всі духовні брили,
Та от існує правда світового океана.
Одного разу щиро покохавши
Відчувши справжній дотик душ тремтливий,
Не втратиш вже любов назавжди
І пронесеш з собою крізь найбільші зливи.
