Любов застигла у мені до тебе
любов застигла у мені до тебе
небачене й нечуте не збуре її геть
ти тільки жий, живи, не полишай
і сутністю своєю любов`ю всіх сповняй
а от приставити собі я це не можу:
як же жити в цьому світі сповненою тьмою?
ось і згасло все, поломилось горем…
І укрилось серце кригою міцною
вже не ллється річка по-старому
вже трава ніяково шумить
вже птахи десь згасли в присмерку нічному
вже так журно Апполлон спішить.
вже у серці кратери убились
але знову все по-новому зробилось:
річка гирло віднайшла
тихо трави засурмили
прилетіли і птахи з чорнильних хмар
колісниця знову графік відновила
в серці крига розтопилась.
тільки де-не-де крижина проплива
що таїть в собі холоднії дума…
